Міжнародна науково-практична конференція "Політика та духовність в умовах глобальних викликів"
Стало доброю традицією проведення актуальних науково-теоретичних, просвітницьких заходів на тематику формування демократичної культури, прогресивного світогляду і світобачення сучасної молоді у НПУ ім. М.П.Драгоманова як лідерові вітчизняної педагогічної освіти. Міжнародна науково-практична конференція «Політика і духовність в умовах глобальних викликів», що відбулася 2 квітня 2014 року за організації кафедри політичних наук Інституту політології та права, не стала винятком. Особливої актуальності даному заходу надала стрімка динаміка політичного процесу в Україні, активізація тенденції самовдосконалення та формування нової якості державної політики. «Сьогодні, як ніколи раніше, мислячі студент, педагог, науковець, інтелектуал не можуть залишатися осторонь спільної боротьби за духовну, щасливу, соборну, багату Україну!», − влучно зазначили учасники конференції у зверненні до вітчизняної науково-педагогічної спільноти та інтелігенції. Позаяк, активне просування України у напрямку тісної співпраці з ЄС зумовлює потребу зростання громадянського партнерства, що стимулює більш узгоджену, гуманістичну, морально відповідальну політику як об’єктивну загальнолюдську потребу, що неможлива без високодуховного наповнення паритетних взаємовідносин держави із «третім сектором».
ПРИВІТАННЯ УЧАСНИКАМ КОНФЕРЕНЦІЇ
ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ КОНФЕРЕНЦІЇ
У ході міжнародної науково-практичної конференції тема взаємозв’язків політики та духовності об’єднала відомих вітчизняних фахівців соціально-гуманітарних наук, членів Асоціації політичних наук України, Української Академії політичних наук, представників духовної інтелігенції, аспірантів, студентів-політологів. Особлива своєчасність актуального наукового диспуту в стінах Драгоманівського університету зацікавила багатьох міжнародних гостей з Чехії, Грузії, Польщі, Туреччини, Білорусії. Сучасні проблеми високоморальної поведінки політичної еліти, політичної культури, свідомості громадян України, зокрема найбільш прогресивної частини – студентства, виступили предметом обговорення на пленарному та п’яти секційних засіданнях конференції.
Древній постулат, згідно з яким мораль розуміється як вибір гідних засобів для досягнення розумно поставлених цілей, лежить в основі політики. Безумовно, критерієм ефективності політики є духовність. Як засвідчили останні події в Україні, невисокоморальна політика завжди приречена на поразку, а безчесний політик, який своєю поведінкою заперечує етичні цінності добра, справедливості, обов’язку, честі, совісті, ніколи не буде успішним та авторитетним. Духовність виступає регулятором діяльності держави та політиків як основних владних суб’єктів. Моральна свідомість суспільства завжди засуджуватиме суб’єктивні мотиви і результати політичного курсу, висвітлюватиме особисті якості політичних діячів, визначатиме міру їх моральної і соціальної надійності, тим самим нівелюючи причини суспільного гніву, незадоволення, агресії, що можуть виливатися у масштабні акції протесту. Політика і духовність – це дві системи організації соціуму, де одна її частина допускає і доповнює можливості та дієвість іншої. Тому окреслена тематика науково-практичного заходу особливо функціональна в інструментальному аспекті формування громадянської культури, відповідальної позиції молоді.
Пленарне засідання міжнародної конференції було відкрито привітальним словом ректора НПУ ім. М.П.Драгоманова, академіка НАПН України, доктора філософських наук, професора Андрущенка В.П., який наголосив на стійкій кореляції та взаємообумовленості високодуховного, актуального людського виміру політики та конструктивно спрямованого політичного процесу, що відповідає назрілій потребі системних та послідовних політичних реформ в сучасній Україні. Адже політика, що здійснюється у відокремленні від моральних, інтелектуальних, ціннісно-смислових компонент, призводить до масштабних політичних і суспільних криз. Однією з причин неефективного впровадження принципів демократії в Україні, низької інституціональної спроможності громадян, недієвості механізмів відповідальності основних суб’єктів політики є великий розрив між політичною духовністю, забезпеченою історико-культурними здобутками, і політичною реальністю, залежною від бажань і дій влади, що не усвідомлює своєї залежності від свідомих настроїв населення. У ході виступу Віктор Петрович Андрущенко наголосив на тому, що незважаючи на труднощі, вітчизняна політична наука в Україні посідає відповідне місце у системі гуманітарних наук, помітно впливає на реальні політичні процеси розбудови демократичної держави, формування політичної культури. Тому проведення конференції «Політика і духовність в умовах глобальних викликів» є одним із важливих кроків на шляху створення духовного підґрунтя громадянської цілісності українського народу зусиллями національної наукової та творчої еліти, формування підвалин демократичної ментальності громадян, в тому числі через змістовну політичну освіту.
Пленарне засідання міжнародної конференції складалося з двох частин, у ході яких виступило більше десяти доповідачів. Було озвучено привітальне слово голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Л. М. Гриневич. З побажаннями натхнення благодаті Святого Духа на плідну роботу та славні результати задля зміцнення Української держави виступив ректор Київської православної богословської академії митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній.
Жваву дискусію у ході пленарного засідання викликали виступи докторів наук, професорів Бабкіної О.В., Горбатенка В.П., Зеленько Г.І., Головатого М.Ф., Варзаря І.М., Перегуди Є.В., Северинюка В.М., Дям'яненко Б.Л., Семигіної Т.В. Активне обговорення кожного виступу супроводжувалось багатьма запитаннями зі студентської аудиторії. Молодь із не меншим ентузіазмом продовжила спілкування з експертами на секційних засіданнях конференції. Загалом, науково-практична конференція видалася надзвичайно інформаційно насиченою, методологічно місткою та когнітично значимою.
НПУ ім. М.П.Драгоманова, зокрема і кафедра політичних наук зі своєю більш, ніж 20-річною історією, активно займається популяризацією морального виховання, плекаючи нове покоління педагогів із якісно новим світоглядом, новими цінностями і переконаннями (як відповідь на виклики переходу до повнодемократичного, гуманістичного та соціально-ефективного політичного процесу) для всіх ланок освіти України. Екзистенційна візія освіти для демократії – звільнити людський інтелект і людське взаєморозуміння, об’єднувати та толерувати суспільство. Беззаперечно, що освіта (політико-моральна, громадянська) є могутнім ресурсом зміцнення демократичних цінностей, головною інституційною опорою демократії як найбільш перспективної і найменш деструктивної для розвитку суспільства форми руху його іманентних протиріч. З точки зору ключових цінностей посталих опертих на знання суспільств та урухомлюваних знанням економік, освіта та наука стали новими дискурсивними теренами, на які покладено надто збільшену соціальну відповідальність і економічні надії щодо побудови багатого, успішного, демократичного суспільства, яке спроможне сповна використовувати енергію своїх громадян. Освіта формує «психологічні мускули», які становлять основу моральної поведінки людини в усіх сферах публічного і приватного життя.
Тема конференції була задовго запланована до подій останніх місяців в Україні, що суттєво змінили сприйняття українцями політичної дійсності. Однак, дивує своєчасність і далекоглядність проблемного кола тематики даного наукового заходу.
Пропонуємо тези окремих доповідачів на пленарному засіданні.
Завідувач кафедри політичних наук, доктор політичних наук, професор Бабкіна О.В. наголосила: «Невиконання основними політичними суб’єктами своїх об’єктивних політичних функцій призвело до глибокої політичної кризи в Україні. Факт звернення до насильства є проявом людської слабкості. Причому влада може бути легітимною при розвиненому громадянському суспільстві, яке є причиною і наслідком якісної демократії. У ХХІ ст. політичну перемогу здобуває той, хто ніколи не підмінює загальносуспільний інтерес корпоративним. Основною причиною краху кланово-олігархічного режиму був рух цього режиму в протилежному тенденціям загальносуспільного розвитку напрямку. Однак, ми маємо констатувати зростаючу привабливість моделі демократії участі в світі, економічну неефективність авторитаризму, історичну приреченість тоталітаризму. Всеохопний інформаційний контроль над людиною неможливий в інформаційному суспільстві. Тому, з часом, слід очікувати повне вирівнювання специфічних щодо України настроїв серед росіян, адже глибокий негатив не діє як консолідуюча ідея на перспективу і може призвести до масового політичного відчуження і протестів у РФ.
На сучасному етапі першочерговим суспільним завданням є трансформація енергії Майдану в цивілізовані форми контролю над владою. Єжи Вятр стверджував, що вибір президентської моделі найчастіше відбувається в системах неконсолідованих демократій (пострадянських, в тому числі), а парламентська кабінетна система краще допомогає вирішувати політичні кризи. Наділення владою Президента на пострадянському просторі, в умовах відсутності усталених політичних традицій, часто несе за собою спокусу авторитаризму, сприяє маргіналізації політичних партій, послаблює конституцію. А парламентська система дозволяє більш ефективно обговорювати та вирішувати і регіональні проблеми зокрема. В Україні, до того ж, проблема загальнонаціонального лідерства завжди була актуальною – як засвідчила історія новообрані Президенти України завжди зверталися лише до своїх виборців, а не всього народу. Тому, запровадження парламентсько-президентської республіки в Україні на часі». Професор Бабкіна О.В. також висловила цінну пропозицію щодо запровадження механізмів моральної експертизи політичних програм, нормативно-правових актів, поряд з сучасними діючими правовими і антикорупційними.
Доктор політичних наук, професор Горбатенко В.П. зазначив: «Ми є свідками перетворення поняття «громадянське суспільство» на своєрідний симулякр – в Україні є багато наукових робіт на цю тему, однак мало практичних досягнень. Для ефективної діяльності інститутів громадянського суспільства потрібні такі передумови: 1. розвиток мережевої структури громадянського суспільства; 2. розвиток місцевих громад; 3. законодавче закріплення відносин «третього сектору» з державою.
На сучасному етапі потрібний реальний конкретний проект формування громадянського суспільства, а не лише пасивне споглядання його стихійного розвитку, декларативних форм взаємодії з демократією, номінальний характер діяльності громадських рад. Зараз ми можемо констатувати факт, що впливові олігархічні групи створили вигідне саме для них громадянське суспільство.
Безумовно, що основою громадянського суспільства є середній клас. Якщо аналізувати з економічної точки зору, то лише 17,6% населення України можна вважати середнім класом. Якщо ж розглядати поняття «середнього класу» як головного перетворювача змін, до нього можна віднести лише 2,6% населення. За даними соціологічних досліджень: 17% громадян України є членами громадських організацій, з них лише 2% − дієві члени. Промовистою також є ще одна цифра: 52% українських громадян взагалі не довіряють громадянському суспільству.
Переважаючий протестний характер діяльності громадянського суспільства помітно применшує його продуктивні можливості для формування результативної взаємодії інститутів «третього сектору» з державними органами. Амбівалентність прагнень українського народу до протилежних речей теж дається взнаки. Недовіра не лише до влади, а й людей один до одного гальмує розвиток мереж громадських ініціатив.
Слід мати на увазі, що саме підтримка соціального партнерства в Європі на сучасному етапі є безперервним процесом актуальних адміністративних реформ. Тому, громадянське суспільство є незалежним настільки, наскільки держава допускає цю незалежність».
Доктор політичних наук, професор Зеленько Г.І. додала: «Зрозуміти, що таке громадянське суспільство потрібно не в теорії, а на практиці. Ось, зокрема, за кількістю громадських організацій на 100 тис. населення Україна не відстає від країн нової демократії. Однак, у вітчизняних реаліях, кількість не означає якість. В Україні фактично діє лише третина від зареєстрованих громадських організацій.
Сучасне громадянське суспільство не бачить в державі надійного соціального партнера. Недовіру до громадянського суспільства з боку суспільства теж не потрібно заперечувати. Якщо 61,1% громадян хочуть брати участь в громадських організаціях, то беруть участь в таких − лише 8,1%.
Іще одна промовиста цифра − якщо у світі благодійні внески складають 20% в системі фінансування діяльності громадських організацій, то в Україні − аж 45%. Це означає, що ряд вітчизняних громадських організацій працюють під значним тиском грантодавця.
2012 рік був роком громадянського суспільства в Україні, адже формально найбільше нормативно-правових актів стосовно розвитку громадянського суспільства було прийнято саме тоді. Державні стратегії підтримки громадянського суспільства існують в усіх сталих демократіях. Однак, вони мають бути дієвими. В транзитних суспільствах у сфері будівництва громадянського суспільства роль держави більша, ніж здається. Взагалі, коли наявний правовий вакуум, він часто заповнюється неправовими практиками. Окрім того, «проектний фон» громадянського суспільства (стан судової системи, фіскальних органів, якість політичної системи) в Україні несприятливий, відчувається брак організаційних, фінансових і кадрових ресурсів.
Саме громадянське суспільство теж має дещо змінити сфери діяльності у напрямку сприяння праксеологізації реальної демократії участі – через налагодження підзвітності суспільству органів державної влади. А на сучасному етапі в діяльності «третього сектору» переважають (більше 50%) «менш практичні заходи» − проведення різноманітних конференцій і круглих столів.
Насамкінець: якщо на Євромайдані індекс протестної активності становив 5 балів, (під час помаранчевої революції – 4 бали), то слід усвідомлювати, що при такому емоційному підйомі мають місце неконвенційні форми суспільно-політичної діяльності, які небезпечні і не прогнозовані. Тому, їх слід трансформувати в інші форми».
Доктор політичних наук, професор Головатий М.Ф. додав: «Масова стихійна поведінка мала місце на Євромайдані. Революція кардинально змінила владу зверху донизу. Як би нам не хотілося визнавати, але помаранчевий майдан був більш культурний, ніж Майдан 2014 р. Пам’ятаймо слова Ларошфуко: емоції – це єдині переконливі аргументи, коли діє маса. Тому, маса завжди слухає те, що хоче почути. Звідси, чим більше загальної культури, тим менше маса людей буде натовпом. Отже, чим менше ми займатимемось культурою мас, тим більше зростатиме кількісний феномен натовпу».
За підсумками наукового заходу було одноголосно прийнято резолюцію конференції, у якій, зокрема, зазначалося: «Заслухавши та обговоривши наукові доповіді з актуальних проблем взаємозв’язку та взаємообумовленості політичного й духовного розвитку сучасного суспільства в умовах глобальних викликів учасники конференції відзначають, що демократична політика, цінності свободи, відповідальності, толерантності, соціальної справедливості, консолідації, солідарності є основним і безсумнівним підґрунтям глобального розвитку, в тому числі й суспільно-політичної трансформації сучасної України… Зосереджуємо увагу на об’єднанні зусиль різних суспільно-політичних суб’єктів для подолання внутрішніх і зовнішніх конфліктів, суперечностей, протистоянь, сепаратистських настроїв в Україні; наголошуємо, що процес становлення й розгортання демократичної державності України в умовах глобалізації потребує подальшого розвитку політичної духовності, політичної культури, політичної освіти та громадського виховання…». У резолюції конференції було наголошено на потребі посилити увагу до патріотичного, в тому числі військово-патріотичного виховання, засвоєння прав, свобод та обов’язків людини, набуття навиків громадянської ініціативи, що лежать в основі формування демократичного світогляду, електоральної поведінки, політичної активності молоді в умовах суспільно-політичного розмаїття, необхідності збереження територіальної цілісності, суверенітету України. Це можливо, зокрема, через розвиток ідеїта практики самоорганізації громадянського суспільства на основі врахування гармонійного поєднання потреб та інтересів усіх соціальних верств − молодіжних, студентських ініціатив, інноваційних наукових проектів, освітніх програм, духовних та творчих стратегій політичного розвитку.
У заключному підведенні підсумків науково-практичного заходу було висловлено пропозицію запровадити традицію проведення в НПУ ім. М.П.Драгоманова щорічної конференції на тематику взаємозв’язків політики та духовності. Адже така конференція є дуже близькою за змістом аудиторії не лише педагогічного університету, яка завтра займатиметься вихованням нових поколінь свідомих та відповідальних українців, а й усій науково-педагогічній спільноті України в час глибокої якісної перебудови механізмів взаємовідносин влади та суспільства і динамічних політичних реформ.
І. Семенець-Орлова